Тому що в погоні за реабілітацією, лікуванням, навчанням ми забуваємо про себе, про те, що ми також є, що ми не залізні…

Тому ДУЖЕ вас прошу, батьки особливих дітей, займіться собою – ви ДУЖЕ ПОТРІБНІ своїм дітям!

Недавня розмова з гарною знайомою про те, що їй ніколи зайнятися собою, дуже мене засмутила… і я нетактовно запитала її: “А якщо тебе не стане, кому буде потрібна твоя дитина? Як вона буде жити без тебе?”

“З чого ж почати?”, – запитаєте ви.

А це вам вирішувати! Існує безліч варіантів: почніть висипатися, робіть гімнастику, пийте вітаміни, пройдіть медогляд, підіть у басейн, на йогу, почніть малювати….

Знайдіть для себе годину щодня і ви здивуєтеся, коли побачите зміни! А Всесвіт вас також почує й ваша дитина дозволить вам бути самим з собою продовж цієї цілющої години.

Повірте, як би не пройшла ця година, вона буде дуже корисною для вас!

В цій справі головне – почати!

Ну то що, поїхали?

Автор: Олена Духміна (переклад з російської)