Зміст
22 лютого 2022 родина Максима прокинулася від страшних звуків. Від вибухів їхній будинок трусило, а налякані діти не могли зрушити з місця. У щасливе, безтурботне дитинство двох дітлахів родини Мамедових увірвалася війна. А рідний Херсон – край, що завжди асоціювався з гостинністю, стиглим кавуном і морем, опинився в окупації.
Родина понад 7 місяців жила під обстрілами, виїхати було неможливо. День, коли на адмін будівлі знову замайорів синьо-жовтий прапор, став найдовгоочікуванішим святом. Тоді здавалося, все буде добре, все вдасться. Та родина не знала, які страшні випробування чекають попереду…
«Мамо, мені зле!» – Максим підхопив вірус, але хвороба протікала незвично. На тлі високої температури та звичайних проявів ГРВІ хлопчику було важко рухатися, боліли м’язи, не було сил. Симптоми списували на тяжкий перебіх вірусної хвороби, аж поки у Макисима не стався тяжкий напад з втратою свідомісті – тоді хлопчика терміново доставили в реанімацію, його стан був важкий.
Виявилося, в черепі хлопчика тривалий час росла пухлина. Додатково Максиму діагностували гідроцефалію, розсіяний енцефаломієліт, судомний синдром. Хлопчику встановили дренаж і попередили: “Ситуація складна, жодних прогнозів щодо майбутнього дати не можемо”. На лікарняному столику щодня з’являлося все більше й більше медичних препаратів, а бюджет родини, що пережила окупацію, танув на очах.
«Коли твоя дитина бореться за життя, ти йдеш на все, щоб їй допомогти. Жодних роздумів, жодних сумнівів – якщо лікар каже, що ті чи інші ліки можуть полегшити стан сина, ти маєш їх купити» – розмірковували рідні Максима. В такій ситуації найстрашніше опинитися з порожнім гаманцем. Та саме це трапилося з родиною хлопчика, вже за кілька днів в лікарні вони витратили десятки тисяч гривень – все що мали.
Саме тоді в житті Максима та родини з’явилися ви та ваша підтримка! Усвідомлення того, що ти не сам, постійні надходження, які допомагали купувати ліки, теплі коментарі – все це стало опорою, завдяки якій вийшло витримати і не здатися.
Сьогодні Максиму краще. Він багато займається, щоб повернути можливість вільно рухатися: щодня ходить в спортзал, а потім – сідає за підручники, щоб наздогнати пропущене навчання. Хвороба ще дається в знаки, але хлопчик вже може ходити без підтримки і дуже тому радіє.
Максим говорить, що якими б страшними не були ті дні в лікарні, він часто їх згадує. Адже вони перевернули його світогляд і пробудили прагнення бути корисним для суспільства. Попри те, що стан хлопчика ще не повністю стабільний, Максим вже допомагає іншим. Співпрацює з волонтерами, допомагає зборам, підтримує тяжкохворих дітей.
Ось так, добро, яким ви поділилися з Максимом, примножилося і передається далі, а врятований хлопчик і сам стає порятунком та підтримкою для інших. Ми дуже пишаємося мужнім Максимом та його родиною і дякуємо кожному, хто допоміг врятувати хлопчика. Ви неймовірні!
Можливо, історія Максима надихне вас на ще одну добру справу для тяжкохворих дітей. Дізнатися історії наших підопічних, що терміново потребують допомоги, переглянути їхні фото та документи можна тут.
