В нашому суспільстві, яке сформоване, в більшості, з освічених й розумних людей, досі трапляється дивна думка, що просити про допомогу соромно. Наче б то, порядна людина має терпіти будь-які негаразди, що трапляються в житті, й мужньо переборювати їх самотужки, жертвуючи власним здоров’ям та життям.
Легко пройти повз чужу біду, прикриваючись байдужим “А кому зараз легко?”, ще легше – засудити, образити, бодай навіть ненароком. Проте, чого варта така наша поведінка і позиція?
Засуджуючи родини, що лишилися з дітьми в складному становищі, ми спонукаємо їх до страшних вчинків. Більшість таких сімей будуть змушені віддати дітей на виховання до дитячого будинку або лишити вдома за зачиненими дверями без належного харчування, розвитку, освіти, проте подалі від людського осуду.
Засуджуючи матір, що просить допомогти зібрати кошти на лікування чи реабілітацію дитини, ми нищимо надію цілої родини. Назавжди відбираємо в них право вірити в людську підтримку та доброту.
Якщо ми дійсно хочемо жити в світі, де панує доброта та повага до ближніх, ми маємо зрозуміти, що прохання про допомогу – це нормально. Звертатися за поміччю – не соромно. Набагато гірше не скористатися ситуацією, що могла б зарадити людині або її близьким.
Якщо вам або вашим близьким траплялося звертатися за допомогою та нарватися на осуд – не зважайте. В нашій країні вдосталь людей, які мають за честь творити добрі вчинки, підтримувати, дарувати частинку свого тепла та сердечної ласки. Світ не досконалий, ми завжди будемо стикатися й з тими, що, нажаль, втратили вміння співчувати та ділитися своїм теплом. Можливо, й вони колись були на вашому місці й, не отримавши допомоги, втратили віру в людську доброту, позбулися її самі. Але пам’ятайте, такі малоприємні зустрічі – не привід залишатися один на один зі своєю бідою.
Звернувшись до нашого фонду, ви завжди зможете розраховувати на підтримку та бажання допомогти. Ми працюємо, щоб робити життя інших менш складним та трагічним. І, якщо сьогодні ми зможемо зарадити вам, це стане для нас бажаним досягненням!
