Пошта нашого фонду – адреса, на яку надходять переважно сумні та тривожні листи. “Врятуйте”, “Допоможіть”, “Ми у відчаї!” – саме з таких слів починається наше знайомство з нашими підопічними. Саме з такої сумної ноти починається історія грандіозної боротьби за життя кожної дитинки, котрій ми просто маємо допогти!
Проте сьогодні, розбираючи почту, ми побачили листа, що змусив нас плакати від щастя! Наша люба гарненька підопічна Міланочка розпочинає нове життя: без болю, страждать, страхів!
Не можемо стриматися, щоб не поділитися з вами чудовими словами Міланиної матусі. Словами, що випромінюють щастя та вдячність! Нехай Міланка росте здоровою й нехай зовсім нічого не нагадуватиме дівчинці та її родині про ті важкі випробування, через які їм довелося пройти.
ЛИСТ МАМИ:
“Доброго дня, дорогi нашi чарiвники та чарiвницi!
Хочемо передати величезний привiт вiд Мiланки!!!
Пройшло 1,5 роки пiсля трансплантацii печiнки, а мені здається, що тільки вчора я прокинулась після наркозу і єдине, що мене турбувало на той момент, не біль… а страх почути, як проходить трансплантація у донечки.
Не хочеться згадувати три роки до трансплантації… Це були роки надії та відчаю. Хоч Міланка вже була і дорослою та майже не пам’ятає, або можливо не зовсiм розуміла та не помітила грань, до та після пересадки печінки.
День трансплантації став другим днем народження донечки. Операцію провів видатний лікар-трансплантолог Жан Де Віль, в центрі трансплантології в Палермо. Надзвичайна людина та професіонал, якому ми будемо вдячні все наше життя!!!
Сьогодні, я сміливо можу сказати, що Міланочка розвивається і росте як звичайна, здорова дитина. Мiланка дуже любить малювати фарбами, лiпити з пластилiну, танцювати , спiвати та обожнює гуляти. Ми постійно на зв’язку з професором Жаном Де Вілем, який і надалі корегує терапію при необхідності. Постійно здаємо аналізи у Львові. По аналiзах все стабільно. В червнi ми були на контрольному обстеженнi в Iталii. Лiкарi задоволеннi результатом. Доця живе та радіє життю!!!
24 вересня донечцi було 4 рочки! Я дякую Богу, що в хвилини відчаю, на нашому шляху з’явились люди, які підтримали та не дали зламатися… Дякую кожному!”
