Коли дитина тяжко та невиліковно хворіє – кожен день стає новою перемогою. Батьки вчаться цінувати кожну хвилину поряд зі своїм маленьким янголятном. Невидима загроза калічить душу, однак вчить дякувати за кожен прожитий день, за можливість бачити свого малюка ЖИВИМ!

Однак, коли мова йде про діток зі СМА, страшно усвідомлювати, що час стає ворогом малюка. Сьогодні Артемчику 11 місяців – святкувати чи сумувати? Однозначної відповіді немає. Без лікування хвороба Артема прогресує й відбирає шанси на нормальне життя. Чим далі – тим страшніше. Та мама Артема каже, що немає наміру опускати руки. 

“Не ми обираємо своїх дітей, а вони – нас”, – пояснює жінка. Напевне десь там, ще до народження Артемчик вирішив, що саме його батьки стануть його сильною опорою. Будуть тими, хто витримає випробування заради життя свого синочка. “Ні, – каже мама, – Артемчик зовсім не схожий на ту дитину, яку я уявляла ще до його народження. Мені здавалося, що ми будемо гуляти, тримаючись за руки, а малюк щохвилини ставитиме питання про все, що бачитиме”. 

Мама Артема каже, що зараз її життя схоже на падіння в нору кролика. Ти не знаєш, що буде далі, однак щохвилини стає все страшніше та тривожніше. Єдине, що заспокоює – надія. Батьки сподіваються, що знайдуть спосіб врятувати синочка. Підтримка та допомога чуйних людей дуже важлива – без них порятунок Артемчика приречений на провал. Будь ласка, підтримайте родину. Лише разом ми можемо врятувати дитяче життя!