Допомогти

Новини

< УСI НОВИНИ

ПРО ВІРУ У ВЛАСНУ ДИТИНУ

Діти з особливостями розвитку багато чого не можуть і не вміють. Але ось вони виправдовують очікування відмінно. Ставлення під прапорами: “Та що ви від нього хочете з таким діагнозом”,  або ще простіше – “Так він у вас дурник, овоч”, “Він ніколи не… (не піде, не заговорить, не почне читати…)” – провокують дитину на те, щоб він по повній програмі видав те, що від нього чекають дорослі.

Ніхто не хоче, щоб його вважали ідіотом, ні в кого немає стимулу намагатися стати краще, якщо в нього не вірять. Наявність особливостей не скасовує того, що дитина, в першу чергу – людина. Навіщо хвалити того, хто насилу розуміє мова, навіщо говорити того, хто і в дзеркалі себе ще не дізнається: “Я в тебе вірю!”, навіщо повторювати кожен день: “Ти найкращий! Найулюбленіший!”? Тому що будь-якій людині для того, щоб прагнути стати кращим, потрібно відчувати підтримку і віру в нього.

Хочете динаміки, адекватної поведінки, перспектив в соціумі? Хваліть своїх незвичайних дітей, говоріть про це вголос і рідше обговорюйте при них, що ще у них не виходить. Вони не завжди розуміють значення слів, але емоції почують точно. І ще – кожна дитина хоче бути найкращим для тих, хто його оточує. Заради цього він буде намагатися з усіх сил. Це одночасно дуже проста і є важкою до виконання формула: не дозволяти зруйнувати віру у власну дитину. Але вона працює. В першу чергу вона, а вже потім – заняття та медикаменти.

– Наталія Керре