На жаль, для маленького Олексія життя стало синонімом болю і страху. Так було не завжди, але малюк цього не пам’ятає. Таблетки, від яких нудить, уколи, крапельниці, лякаючий холод операційної і мамині сльози – ось вони атрибути дитинства Льоші. Без нас, без нашої допомоги, хлопчик так і не побачить іншого життя. Без нас – він приречений!

Олесійчик не безнадійний. Така форма раку, як у нашого героя агресивна і небезпечна, вона швидко і безконтрольно поширюється, але шанси на одужання є, зараз вони надзвичайно високі. У Льоші є тільки ми з вами. Але, на жаль, наша з вами допомога запізнюється. Допомоги зараз настільки мало, що ми боїмося не встигнути. Ми просимо вас про максимальне поширення інформації, так ми залучимо більше помічників, більше небайдужих людей. Ну і, звичайно ж, просимо про фінансові пожертви, адже навіть найменша допомога зараз на вагу золота!