Нещодаво мали довгу розмову з мамою Ані Падашулі. Важко навіть уявити, через який біль та страх щодня проходить дівчинка та її рідні. 

Останні дні були особливо тяжкими для дитини, так звані “дні промивки”. Ще незадовго до завершення планової хімії організм Ані перенасичився медикаментами. У дівчинки почалася безперервна рвота, нудота, Аня почувалася цілковито виснаженою. 

Довелося встановити зонд, щоб Аня могла харчуватися й пити воду. Якщо з водою стало хоч трохи легше, харчуватися було важко навіть через зонд. Навіть найменша порція їжі викликала дискомфорт та роздратування. Бували дні, коли все, чим вдавалося нагодувати дитину, була малесенька частина яблука або мікродоза дитячого харчування. Маленька Аня постійно плакала та була дуже збентеженою. 

Останнє МРТ показало, що в головному мозку немає пухлини. Це, безсумнівно, гарні новини, проте, є й менш втішні – основна пухлина виявилася дуже агресивною (це показали результати генетичного аналізу). В Аніному випадку це значить, що лікування триватиме довше, ніж планувалося, й ситуація, вцілому, небезпечніша, ніж передбачали раніше. Лікарі призначили додатковий курс хіміотерапії.

Щодо харчування: досі прийняли рішення вводити поживні речовини внутрішньовенно. Надто складно Аня сприйняла встановлення зонду, після цієї процедури дівчинка навіть відмовилася розмовляти. 

Нажаль, психологічний стан Ані дуже нестабільний. Маленька дитина не може зрозуміти, чому їй проводять такі болючі та складні процедури, й постійно плаче та просить припинити. 

На жаль, на шляху до одужання Аня має ще багато випробувань. Проте, попри все, ми бажаємо їй щонайшвидше одужати, стати здоровою та щасливою!