Зачекалися новин від нашої красуні Ані? 19.11 Ані провели операцію, що дозволила видалити 70% пухлини. Операція була складною, а отже говорити про одужання поки що зарано. За результатами гістології, пухлина виявилася доброякісною. Це свідчить про те, що шанси на повноцінне одужання високі. 

Дівчинка лише частково харчується в звичний спосіб, їжу доводиться постачати організму через зонд. Аня потрошку рухає руками та однією ніжкою. Зараз дівчинці важко розмовляти, є проблеми з мовою. 

Попереду у Ані складний шлях, а вона ще на самому його початку. Дівчинка має заново вчитися розмовляти, ходити, їсти. Але перший крок вже зроблений, й ані дівчинка, ані її родина не збирається звертати з дороги до довгоочікуваного одужання й перемоги!

Бажаємо успіху Ані! Дякуємо кожному, хто допоміг дівчинці! 

Ми розпочинаємо безпрецедентну акцію з продажу дитячих хвороб! Так, ви не недочули, ми просимо у вас купити хворобу у дитини! При чому пропонуємо це робити на постійній основі і стати частим покупцем!

Чому так зухвало? А тому що хвороба нікого не щадить! Вона не церемониться і не вибирає, а просто в один день дитина дізнається, що у нього рак крові. Тож давайте не жаліти хвороби і не жаліти на них гроші! Можливо це буде найважливіша покупка не лише в житті дитини, але і у вашій!

Благодійний фонд “Країна добрих справ” дякує усім, хто приєднується до акції і бажає міцного здоров’я!

Тисни “Купити хворобу” і купуй значок – символ боротьби з хворобами. Вартість 200 грн.

Допомагай зібрати кошти на лікування підопічних нашого фонду!

 

Нам дуже приємно, що все більше й більше людей за власною ініціативою приєднуються до діяльності фонду!

Декілька тижнів тому наша підписниця передала фонду дитячий візочок та забажала, щоб його передали родині, що потребує допомоги. Тоді ще ми не знали, кому саме передати візочок. 

Згодом нам написала мама багатодітної родини. В сім’ї підростає маленький хлопчик, а отже візочок став би в пригоді. Ми зібрали трохи подарунків від фонду та передали посилку родині. 

Вже сьогодні візочок – улюблений транспорт найменшого члена родини. Ми всі разом щиро радіємо, що змогли хоч трошки порадувати чудову дружню родину та допомогти їм. 

Дарувати радість таким родинам, пітримувати дітей, робити дитинство яскравішим – хіба це не найголовніша справа в житті? 

Дякуємо вам, люббі підписники за участь, за співчуття, любов та доброту, якою ви так щедро ділитеся з іншими. 

Ваші добрі справи не минають даремно!

Коли дитина народжується з серйозними вадами або ж стає інвалідом у дитинстві, батькам на початку здається, що ось він – кінець світу! Проте, з часом ви побачите: життя не таке вже й погане доки ви є один у одного. Треба трохи зачекати, перебороти стрес та біль. Та перша людина, що прийде вам на допомогу – то ви самі!

Ділимося декількома кроками, що допоможуть справитися з психологічною напругою в складній життєвій ситуації:

– Подумайте, що саме турбує вас найбільше: фінансування родини, пошук часу на реабілітацію дитини. Можливо, ви найбільше переймаєтесь через почуття провини, чи боїтеся нерозуміння чи осуду ближніх. Будьте відверті з собою, не заперечуйте свого права на будь-які почуття, навіть, якщо вам здається, що відчувати таке не правильно. Знаючи, що саме викликає найбільше хвилювання, ви знайдете спосіб справитися з цим.

– Навіть, якщо ви вже звернулися до гарного спеціаліста, потратьте ще трохи часу, щоб вислухати думку й інших лікарів. Трапляється, що у різних лікарів різний досвід, різний погляд на проблему. Вислухавши, декілька вердиктів, ви зможете чітко зрозуміти, як будувати план дій надалі. Трапляється, що деякі лікарі не дають надто сонячних прогнозів, а навпаки – говорять про найбільш серйозні наслідки хвороби. Можливо, у вашому випадку ще є шанси зменшити симптоми хвороби та зробити життя дитини максимально повноцінним.

– Не соромтеся своєї дитини. Виходячи в люди, стаючи більш впевненим, ви навчитеся правильно оцінювати можливу реакцію людей, можливо навіть знайдете помічь та підтримку, зможете познайомитися з родинами зі схожими проблемами.  

– Навчіть свою дитину правильно реагувати на можливі образи чи безтактовну критику з боку інших. Не залежно від того, маємо ми інвалідність чи ні, кожному з нас не зайве навчитися відстоювати свої інтереси.

– Звертайтеся до батьків дітей. В міру обмеженого життєвого досвіду, діти ще не розуміють, що можуть завдавати болю “особливому” другові своїми жартами чи питаннями. Не варто агресивно реагувати на неприпустиму поведінку дітей. Краще поговоріть з їх батьками, вони, напевне, знайдуть спосіб пояснити дітям правила поведінки з людьми, що трохи відрізняються від тих, кого щоденно бачить дитина. В школі чи в дитсадку можна організувати батьківські збори, де ви зможете познайомитися з іншими батьками та звернутися до них за допомогою.

– Намагайтеся не демонструвати дитині надлишкову опіку та хвилювання. Подумайте, що фізичні вади не можуть стати на шляху багатьох досягнень. Так, ваша дитина потребує особливого догляду, проте, будучи інвалідами чи ні, діти прагнуть реалізувати себе, пізнати світ, розвиватися. Задача батьків – підтримувати цей інтерес у дітей.

До нас звернулася матуся Чепурненко Єгорчика з проханням передати подяку кожному, хто допоміг зібрати гроші на лікування дитини. 

Зараз родина перебуває в Італії. Хлопчика готують до операції, яку запланували вже на кінець року. Попереду ще додаткові обстеження, проте вже зараз лікарі дають гарні шанси на одужання. 

Зараз все йде за попереднім планом, отже сподіваємося, що вже скоро хлопчик повернеться до повноцінного життя. 

Нагадуємо: родина хлопчика звернулася до нас з проханням допомогти у зборі коштів для лікування тяжкої ниркової недостатності. Завдяки вашій доброті та небайдужості нам вдалося вчасно закрити збір та подарувати маленькому хлопчику шанс на життя.

Від імені фонду та родини хлопчика дякуємо кожному хто допоміг хоча б чимось: кожна, навіть найменша пожертва, кожен репост та поширення інформації відіграло свою важливу роль у вирішенні проблеми!

Історія Артемчика – реальний кошмар кожної мами. Батьки відволіклися на хвилину й цього було досить, щоб малюк дістав та проковтнув крихітну круглу батарейку. В результаті: страшенний опік дихальних шляхів, отвір в стравоході, загальна інтоксикація. 

Історія хлопчика не лишила байдужим нікого. Ми разом, затамувавши подих, чекали Артемового одужання. Боялися навіть уявити, що ця історія так і не матиме щасливого кінця…

На щастя, Артемчик виявився міцним горішком! Наш герой продовжує впевнено одужувати. Хлопчик вже може самостійно їсти: жувати та ковтати їжу, як було ще до трагічного випадку. До Артема повертається голос. Нехай поки це просто звуки, але вже зрозуміло, що малюк буде розмовляти, коли повністю одужає. 

Артемчик знову сидить, поволі ходить, грається, радіє, сміється. Дихає ще з допомогою трахеостоми, проте і це тимчасово – лікарі сподіваються що зовсім скоро трахеостома стане непотрібною. 

Ще трішки й Артемчик поїде додому, де на нього так чекають тато та братик!

Пошта нашого фонду – адреса, на яку надходять переважно сумні та тривожні листи. “Врятуйте”, “Допоможіть”, “Ми у відчаї!” – саме з таких слів починається наше знайомство з нашими підопічними. Саме з такої сумної ноти починається історія грандіозної боротьби за життя кожної дитинки, котрій ми просто маємо допогти!

Проте сьогодні, розбираючи почту, ми побачили листа, що змусив нас плакати від щастя! Наша люба гарненька підопічна Міланочка розпочинає нове життя: без болю, страждать, страхів! 

Не можемо стриматися, щоб не поділитися з вами чудовими словами Міланиної матусі. Словами, що випромінюють щастя та вдячність! Нехай Міланка росте здоровою й нехай зовсім нічого не нагадуватиме дівчинці та її родині про ті важкі випробування, через які їм довелося пройти. 

ЛИСТ МАМИ: 

“Доброго дня, дорогi нашi чарiвники та чарiвницi!

Хочемо передати величезний привiт вiд Мiланки!!!

Пройшло 1,5 роки пiсля трансплантацii печiнки, а мені здається, що тільки вчора я прокинулась після наркозу і єдине, що мене турбувало на той момент, не біль… а страх почути, як проходить трансплантація у донечки.

Не хочеться згадувати три роки до трансплантації… Це були роки надії та відчаю. Хоч Міланка вже була і дорослою та майже не пам’ятає, або можливо не зовсiм розуміла та не помітила грань, до та після пересадки печінки.

День трансплантації став другим днем народження донечки. Операцію провів видатний лікар-трансплантолог Жан Де Віль, в центрі трансплантології в Палермо. Надзвичайна людина та професіонал, якому ми будемо вдячні все наше життя!!!

Сьогодні, я сміливо можу сказати, що Міланочка розвивається і росте як звичайна, здорова дитина. Мiланка дуже любить малювати фарбами, лiпити з пластилiну, танцювати , спiвати та обожнює гуляти. Ми постійно на зв’язку з професором Жаном Де Вілем, який і надалі корегує терапію при необхідності. Постійно здаємо аналізи у Львові. По аналiзах все стабільно. В червнi ми були на контрольному обстеженнi в Iталii. Лiкарi задоволеннi результатом. Доця живе та радіє життю!!!

24 вересня донечцi було 4 рочки! Я дякую Богу, що в хвилини відчаю, на нашому шляху з’явились люди, які підтримали та не дали зламатися… Дякую кожному!”

Олена Маляр виховує свого синочка самостійно, проте назвати її “самотньою” не повертається язик. Чому? Тому що Олена самостійна, сильна, гарна та щаслива. Жінка радіє своїй дитинці та попри всі труднощі всміхається, пригортаючи до серця свою крихітку. 

Не складно зрозуміти, як важко Олені зараз фізично. Малюку всього чотири місяці й Олена має присвячувати кожну хвилину свого часу для догляду та розвитку синочка, а крім того, ще й забезпечити себе та малюка матеріально. 

Нам пощастило познайомитися з молодою гарною мамою та хоч трошки допомогти цій чудовій родині. Наші волонтери передали Олені посилку доброти. До посилки увійшли речі та продукти харчування для малюка. 

Дивлячись на Олену та її маленького синочка, ми впевнені, що вже зовсім скоро в цій невеликій родині запанує добробут та безхмарне щастя. А поки, ми разом з небайдужими людьми підтримаємо маму!

Просимо вас, шановні самостійні матусі, не лишайтеся з труднощами один на один! Звертайтеся за допомогою. Якщо вам важко та складно, не дозволяйте ситуації стати неконтрольованою, не доводьте себе до відчаю – ми завжди раді протягнути руку допомоги та підтримати вас у складний час!

Нехай щастя материнства буде безхмарним!

Знову гарні новини! Наші волонтери зібрали та передали посилку для багатодітної родини Ковальових!

Ця привітна та дружня родина чекає на п’яту дитинку. Посилку з радістю зустріли батьки та їх четверо підростаючих діток. 

Сподіваємося, що, коли в родині з’явиться ще один малюк, посилка стане особливо в пригоді.

Дякуємо кожному, хто долучився до збору посилки та передав подаруночки для родини. Ми зібрали необхідні речі для майбутнього новонародженого малятка та приємності для його братиків та сестричок!

Кожен з наших вихованців – це ціла історія. І історії так часто лякають нас, засмучають, змушують серце стискатися й битися надзвичайно швидко. Проте, нерідко, ці історії змушують нас і радіти. 

В когось свята згідно з календарем, наші свята – це закриття зборів, успішні операції, усмішки родин, які ще нещодавно зверталися до нас через відчай та безнадію. 

Сьогодні ми не можемо стриматися та посміхаємося всією дружною командою. Нам, завдяки вашій доброті та небайдужості, вдалося зібрати кошти на лікування маленької Софії Геращенко. Тепер ця дивовижна красуня, улюблениця всієї родини та дівчинка, якій співчувало пів України, має шанс на одужання!

Дитина має шанс ЖИТИ! Хіба це не привід порадіти?

Щиро дякуємо кожному, хто прийняв участь та допоміг зібрати кошти! Ми цінуємо вашу допомогу та ще раз нагадуємо вам: ваші добрі серця здатні творити надзвичайні дива!