Коли читаєш історії тяжкохворих дітей, здається, що їх життя – цілковите пекло. Коли знайомишся з ними ближче – виявляється вони також знаходять причини посміхатися, радіти життю. Не зважаючи на хвороби та страждання, діти – життєлюби. Вони здатні переживати неймовірні випробування, щоб просто зустрічати новий схід сонця, посміхатися, радіти найпростішому. 

Кирилко Кондрашев не може рухатися так, як його здорові однолітки. Сісти чи взяти в руки улюблену іграшку хлопчику не під силу. Однак він тішиться іншими речами. Більш за все Кирило любить тата. Хлопчик ладен би годинами лежати в татка на руках. Шкода, що довго тішитися в татових руках не виходить: через значне слюновиділення в такому положенні знаходитися небезпечно. 

А ще Кирилко дуже тішиться звичайним лампочкам. Коли бачить їх, то стає щасливим, навіть очі змінюються. Саме тому малюк так любить, коли настає вечір і вмикають світло. Мама каже, що дуже хотіла б якумога частіше бачити свого синочка щасливим. Попри виснажливий графік та страхи, рідні шукають будь-якої можливості зробити приємне маленькому Кирилу. 

Найбільша мрія мами та тата Кирила – щоб їх малюк переміг хворобу. На щастя, їх мрія здійсненна. Сучасна медицина може допогти дітям зі СМА. Однак лікування таких діток дуже дороге. Звичайній родини сплатити вартість медикаментів не під силу. Та коли є шанс, треба боротися, – так вважає родина хлопчика. Батьки просять, долучіться до збору. Кожна пожертва збільшує Кирилові шанси на перемогу.