Арт-терапія допомогає дітям віднайти психолоргічну рівновагу, а батькам краще зрозуміти своїх дітей. Якщо спостерігати за заняттям арт-терапії та звичайним малюванням, то можна розгледіти небагато відмінностей. Проте, не варто вважати, що малювання без чіткого терапевтичного завдання матиме результат подібний до арт-терапії.

Лікувальне малювання або ж арт-терапія не має на меті навчити дитину зображати предмети, навпаки, при такій терапії не важлива ані правильність поєднання кольорів, ані постанова руки чи розташування малюнку. Єдина мета такої практики – допомогти дитині перебороти стресс або психологічне навантаження. 

Коли дитина малює з ціллю звільнитися від обтяжуючих почуттів, не варто ставити якихось правил. Варто відійти в бік і дозволити малечі висловити свої почуття на папері, яким би негарним чи ірраціональним не здавався б малюнок. 

Арт-терапія ділиться на три етапи. Спочатку варто створити певну емоційну атмосферу, розповісти терапевтичну казку, до якої долучити дитину й попросити її намалювати свій страх, переживання, сумніви. Далі, коли малюнок готовий, можна розібратися разом з дитиною, як справитися з вже зображеною проблемою.

Останнім етапом буде символічне знищення або знешкодження проблеми. Можна потоваришувати з монстром, домалювавши йому рожеві бантики й привітну посмішку, а можна розірвати або замалювати страх. Необхідно придумати щасливий кінець історії, з якої починалося заняття арт-терапії. 

Батьки можут влаштувати сеанс арт-терапії самостійно. Навіть, якщо таке заняття й не буде однаково ефективне, як те, що проводять професійні психологи, воно, все рівно, принесе користь. Особливо доцільно проводити такі сеанси, коли дитина перебуває на лікуванні в лікарні або ж хворіє вдома.